Здебільшого їли ми там, де й місцеві. Я думаю, лише так можна познаймотися з країною і перейти з нею на «ТИ». Для мене завжди важлива чистота при приготуванні їжі. Якщо я помічаю бруд чи неохайність - апетит зникає моментально. І хоча, багато готують просто на вулиці: чи то у стаціонарних ятках, чи на пересувних причепах до моторолерів або туктуків, у мене не виникало відчуття відрази, бо усе було якщо не стерильно, то основні правила гігієни точно дотримані. Тож не вагайтеся і спокійно купуйте вуличну їжу, перевірено на собі. Адже вони готують, як для себе.
Наш перший обід у Бангкоку трапився нам у центрі району Pathum Wan, а семе у місцевості, яку називають Сіам.
(Бачите тут і далі будуть активні посилання - це точні місяе на карті. Думаю, згодиться, якщо заплануєте подорож).
Там ми натрапили на невеличкий, дуже затишний ринок, що розташований між великими торговельними центрами. Куштували лапшу з морепродуктами. Всілился біля імпровізованої кухні за маленький столик, замість скатертини вкритий величезним пальмовим листом, і споглядали, як готується наш Вок. Коштувала одна порція (величенька, нам на двох вистачило), здається, бат 100 ($3,2). Щастя, що чекати довелося лічені хвилини, бо від такої картинки апетит розігрався слонячий.
І до речі, думаю, найкращий показник якості їжі, якщо сам продавець куштує свої міт-роли, до прикладу, як оця жіночка на фото. А ще там, де стоїть найбільша черга з місцевих жителів. От у таких місцях я точно щось перехоплю. І вам раджу.
Скуштували у Бангкоку смачної японської лапші. Знайшли кафе Menya Ichi (на вивісці зрозумілими великими буквами написано: Ramen Japanese Noodle) зовсім випадково – просто гуляли повз. Без пафосу та художнього свисту, але швидко, якісно, хочу ще! Розташований заклад впритул до мосту над каналом річки Чаопхрая.
Тож в очікуванні свого обіду можна роздивлятися як вправно розминаються між собою та паркуються довжелезні лодки-маршрутки у цьому вузенькому каналі.
І тут я вже вдоволено посміхаюся: мені несуть їїжуу 😃
Ще одне місце, де можна смачно повечеряти – нічний ринок Талад Неон. Розташований у середмісті Бангкока. Цей райончик називають downtown Pratunam.
Ринок Талад Неон відкривається вже після 6-ї вечора. До тих пір робити там нічого. Хіба що подивитися, як готуються зустрічати гостей.
А вже коли сутеніє, він прокидається яскравим світлом, величезною купою різнокольорових вогників, лампочок, ліхтариків.
Це місце більше для туристів, а не для локалз. Ціни, відповідно, теж «туристичні».
Тут, друзі, навіть манго на ятках та напої прикрашають справжніми живими орхідеями. Орхідеями, Карл! Те, що я люблю, ще й дабл-ефект.
Із того, що ми там їли і запам’яталося: смачнючий солодкий рис з манго, фруктові смузі, зокрема, манговий (тааак, манго наше все, обожнюю!), чай з молоком, желейками та різноманітними топінгами (bubble tea, pearl tea) тощо.
Nota Bene: А буквально за стіною в метрах 200 – готують місцеві для себе. Там немає ві-ай-пі/лакшері/преміум/делюкс, але є смачна лапша та салати і коштує значно дешевше.
У Таїланді існує справжня культура вуличної їжі у пакетиках. Не будемо зараз про екологію, бо я про інше ☺ Загортають усе: фрукти, лапшу, десерти і навіть супи. Тож не дивуйтеся, якщо ваш том ям віддадуть у пакеті. Вам ще й тарілку з приборами запакують. Насправді це зручно, коли постійно у русі. А так можна їсти дорогою до наступного пункту прогулянки, або знайти затишне місце у парку чи просто на розі людної вулиці й спостерігати за плином людей і часу довкола. Помітила, що тайці самі часто їдять пішки та у громадському транспорті, інколи мені здавалося, що вони усі довкола щось жують або п’ють. Пакують також і стакани з фрешами, коктейлями, кавою з льодом.
У тайській кухні використовують багато різноманітних соусів, зелені, спецій, яких у нас навряд чи знайдеш, додають імбир, цибулю, червоний/жовтий/зелений мілко нарізаний/перетертий перець для гостроти відчуттів, кислуватий присмак створюють завдяки зеленими манго чи папайї. Велика кількість десертів із кокосів/кокосового молока та рису . Та взагалі рис і лапша - це те, без чого не обходяться тайці. Морепродукти і риба, як на мене, must eat в Тайланді, вони це вміють готувати, потішили смаком і вибором.
І звичайно, із того, щоб я радила скуштувати – це класика жанру:
• тайський салат (40-60 бат/ $1,3-$1,9)
• пад тай (80+ бат/ $2,6)
• суп том ям (+-200 бат/ $6,4)
• грильовані на шпажці кальмари, куряче філе, свинина (35 бат 1 шт./ $1,1)
• Манго стікі райс /солодкий рис з манго (100 бат/ $3,2)
• Фруктові смузі (50+ бат/ $1,6)
• І всі фрукти, будь-які, навіть якщо ви їх бачите вперше, смакота нереальна! Вразив мене смак зеленого манго з перцем чилі. Таке продають чи не на кожному кроці. Здивував смак джек фруту (плоди хлібного дерева). Продавці дуже вправно і швидко його чистять, тож проблем у вас не буде із тим: «що його робити з цією штукою?». Ну і про ананаси, папайю, маракую чи стиглий соковитий манго, напевне, годі й казати... Обожнюю.
Ціни пишу зовсім приблизні, бо не ставили на меті запам’ятати. Дещо з цього переліку, скажете, ви вже їли в якомусь азійському ресторанчику і в Україні. Але… скажу я вам, тайка теж може приготувати український борщ, ага. ☺
І щоб вже зовсім поринути у місцевий колорит – раджу побувати на цілодобовому ринку Klong Toei Market. Ми їздили туди пізно ввечері, а життя просто кипіло. Це найбільший ринок свіжих овочів, фруктів, м’яса, морепродуктів тощо у Бангкоку. Місцями це трошечки жесть, чесно кажучи. І запах у тій частині ринку, де продають живу птицю просто уууууф. Запам’яталося надовго.
А от у рядах морепродуктів все цивільно і пахне ок. І фрукти на ринку Klong Toei значно дешевші, ніж де-інде. Там ми, власне, і накупили трошки собі і рідним на гостинці.
І наостанок ще трошки «смачненького» - кокосовий сік, який ми купили саме там. Ммммм!
